Приїздили сюди, до Квасилова, спортсмени з усієї Волині на змагання, що проводило товариство «Сокіл». Активно у них брали участь і робітники заводу Сваровського. «Переможців нагороджували грамотами, -розповідалося про них у квасилівській газеті «Голос Волині». - Від імені ради товариства направляли листи-подяки батькам». Боролися газети з тодішніми проблемами. Ось що друкувала газета «Життя Волині» вже в лютому 1914 року: «За передмістям Новий Двір утворилося село Квасилів-чеський. Розташовано воно внизу, в болотах. Вулиці дуже брудні. Жителі цього села у більшості своїй - робітники ли¬варно-механічного заводу Ярослава Сваровського та цегельних заводів Здолбунова. Хижки голоти буквально збиті з дощок і фанери. Нечисть викидається прямо на вулицю, а потім розтаскується по селу свинями, курами. Колодязі викопані неглибокі, і в них вода болотної якості. У селі часто виникають спалахи тифу.. Пора накладати санітарну данину на це село». Газета «Голос Волині» виходила чеською мовою, бо заснували її чехи. Як відомо, історія селища Квасилів розпочинається у 70-их роках XIX століття. На «Чумацькому Шляху», що проходив від міста Кременця (там були склади солі) через Квасилів на Рівне стояв невеликий хуторець з трьох будинків. Велику роль в історії селища зіграли чехи-поселенці. Масові переселення почалися у 60-их роках XIX століття. Так про це говорить «Хроніка Квасилова», складена Ярославом Веленським за спогадами Йозефа Нагловського - старожила Квасилова. Книга розповідає про кмітливість і заповзятливість чехів, які вирішили купити хутір, коли дізналися, що біля нього буде прокладена залізниця. Тоді ж вони склали свої гроші і купили на них землю навколо хутора. Були і такі, яким не подобалась місцевість (болото, гнилий ліс). Такі продавали землю і виїздили. А ті, що залишались, почали будуватися, заводили господарство. Марія Томашова (за матеріалами журналу «Вірний вартовий») повідомляє, що весною 1869 року Франтішек Рай, торговець із Глушіце біля Нового Биджова і Йозеф Земан, пивовар, поїхали в Росію. Того ж року Франтішек Райх познайомився з адміністратором маєтку князів Зигмунда і Карла Радзівіллів у Шпакові під Рівним. До Ф. Райха і Й. Земана, яким адміністратор запропонував купити маєток у Квасилові, приєднався Антонін Странський. Оглянувши цей маєток і домовившись з адміністратором, що для здійснення покупки організують відповідну спілку зацікавле¬них людей, вони троє повернулися до Чехословаччини. Тут вони майже цілий рік шукали спільників у задуманій справі, котрі, продавши своє в Чехії і склавши виручені гроші разом, могли оплатити хоча б половину вартості маєтку у Квасилові. Врешті такі люди знайшлися. І ось 17 квітня 1870 року відправилася перша група чеських селян з Младобелеславського краю. І так після чотириденної дороги дісталися врештірешт до Квасилова. До перших чеських поселенців Квасилова слід додати такі прізвища як Перний, Земан. Ян Зах, Ян Чижик, Вацлав Влах, Вацлав Зіх, Мартинек. інші. Всі вони склалися і першу половину вартості маєтку внесли. Квасилівський маєток орендував якийсь єврей. Він не хотів допустити нових хазяїв до маєтку, вважав, що «купча» розірветься і він у подальшому буде ним володіти. Але довелося поїхати, отримавши наказ про негайне звільнення двору. Це було 29 червня 1870 року, саме на православне свято святих Апостолів Петра і Павла. Цього дня у будинок управителя, що називався замком (приміщення старої школи, якої вже немає), поселилися нові господарі. Пізніше тут була споруджена каплиця на честь Апостолів Петра і Павла. Цей день надалі відзначався як день заснування Квасилова, щороку в це свято квасилівці влаштовували народні гуляння. І надалі це свято особливо шанувалося місцевими жителями на згадку про виникнення нового населеного пункту на Волині. З цього дня і починається розплутуватися клубок долі чеських іммігрантів у Квасилові. Адже ті, хто прибув з Чехії на Во¬линь з господарських причин, добре розуміли, що для прогресу народу і його пагонів на чужині мало добувати хліб, будувати нові садиби, потрібно також турбуватися і про виховання, піднесення людського духу.

Головним ініціатором заснування Квасилова був Йозеф Перний. Народився Йосиф Перний в Лебянській області на Йічинську. За фахом столяр, любитель музики, закінчив музичне училище, грав на кларнеті. «Хроніка Квасилова» говорить, що весь Квасилів був куплений за 36 тис. крб. у розмірі 1897 моргів. За розмір земельних ділянок було заплачено 600 крб. У журналі «Вірний вартовий» говориться, що замок, влаштована потім у ньому школа, а також зведена пізніше каплиця, вважалися спільною власністю. Будинок економа (управителя) купив Вацлав Кадежабек за 200 крб., амбар - Антонін Странський за 400 крб., конюшню -Валента за 150 крб., половину вівчарні - Йозеф Духачек за 80 крб., ще одну четвертину її - Кісела за ЗО крб., останню частину - Пехачек за 34 крб. Всі будови були з цегли, так що покупки були дуже вигідні. Цілу зиму у двох стодолах молотили зерно. Також узимку возили дерево зі свого лісу, що розкинувся на 20 км біля Олександрії. Навесні розпочалося будівництво, причому воно велося з таким поспіхом, що в 1871 році більша частина споруд в основному була готова. Перші роки однак принесли переселенцям тільки розчарування. При глибокій оранці урожай був поганим, постійно не вистачало грошей. Врятувала робота на будівництві залізниці, що розпочалася 1871 року. Залізниця з Києва до Бреста йшла через Квасилів. Аби покращити своє життя, почали вирощувати цукрові буряки. Цукровий завод був у Мізочі. Мололи й зерно. 1871 році жителі «замку» перейшли у нові приміщення, а у приміщенні, що звільнилося, вчитель з Чехії Кісела розпочав заняття з дітьми. Йому платили 200 крб. на рік. Так відкрилася двокласна школа у Квасилові. Директором став старші Иозеф Перний. Школа була водночас і культурним центром, і тим ядром, навколо якого об'єднувалися всі жителі. Кісела працював до 1874 року. Довгий час у Квасилові вчителював Зікмунд, далі - пані Шевчикова. З 1875 по 1888 роки - Франтішек Шебор. По 1892 рік Восачек і Вацлав Піларж. Потім - Ян Козловський. сім років - Антонін Перний, потім - Ярослав Боучек і потім знову - Ян Козловський. Відколи Західна Україна відійшла до Польщі, квасилівська школа стала належати до так званого другого типу шкіл. Тобто це була поліпшеного типу польсько-чеська школа. Громадська бібліотека в Квасилові була організована з відкриттям школи (1871 рік). Пізніше, у 1889 році, з ініціативи Честранського було організовано товариство «Читацька бесіда». Бібліотека стала чесько-російською. Тільки в 1906 році жителі Квасилова змогли скористатися залізницею, бо до того тут не передбачалася зупинка поїзда. Пізніше, в 1918 році, він став станцією. Раз на день між Здолбуновим і Рівним ходив автобус. У 1907 році було збудовано біля залізниці касу-вокзал. Поїзди зупинялися на 3 хвилини. У 1878 році засновується Й. Перним і Й. Духачеком страхове товариство. Це товариство закупило для Квасилова пожежну помпу та інші знаряддя для гасіння вогню на загальну суму до 50 тис. крб. Крива господарського розвитку Квасилова піднімається вгору після 1873 року, коли у Квасилові Й. Земан засновує пивзавод. А через рік Антоні Яндура влаштовує млин, пізніше переобладнаний у паровий. У 1900 році млин був знищений вогнем, після чого на його місці аж до 1919 року працювала фабрика по виробництву шпагату. У 1883 році майстер Індржіх обладнує ковальську майстерню, на базі якої в 1892 році виник ливарний завод, де виготовляли чавунне і мідне ЛИТВО. Перший релігійний з'їзд у Квасилові проходив 28 вересня 1880 року ньому брали участь 60 делегатів з 27 сіл, в тому числі 4 вчителі, 3 представники духовенства. У 1881 році подібний з'їзд пройшов у Квасилові знов.

У 1885 році була збудована нова православна церква, яка згодом стала собором. Це була одна з найгарніших церков на всій Волині за своїм внутрішнім оздобленням. На перших порах, ще до кінця 1872 року, церковні обряди виконував православний батюшка із сусіднього українського села або католицький священик з Рівного. Потім російська влада дозволила, щоб із Чехії приїхав священик, оскільки значна частина населення була євангелістами. Відмінності в релігійних обрядах врешті-решт привели до того, що об'єднали всіх квасилівців на одній релігійній основі. З цією метою на 28 верерня 1878 року було скликано з'їзд, у роботі якого брали участь делегати всіх чеських міст на Волині, а також усі три священики - В. Грдлічка, Я. Саска, Ф. Кашпар. З'їзд не привів чехів до бажаного об'єднання. Посилився поділ на євангеликів і старокатоликів. Першим старостою Квасилова був обраний Франтішек Райх, другим -Ян Зах, третім - Йозеф Земан.

20 червня 1885 року Квасилів святкував 15-річчя свого заснування. У 1888 році, 15 липня, тобто якраз у день православного свята Володими¬ра, більшість чехів було силою змушено прийняти православну віру. Пер¬шим православним священиком був отець Федір Гейда з Гориньграда. Цей добрий отець, пастир і вихователь дітей працював у Квасилові без перерви до 1920 року. Після цього на цім місці працював молодий священик Гервасій Лісіцький, який досить швидко вивчив чеську мову, і коли квасилівський Храм Божий був переведений у розряд собору, отець Лісіцький став протоієреєм, виконуючи свої обов'язки аж до 1944 року.

1878 рік -заснування протипожежного товариства. Добровільне страхове товариство було організоване в 1890 році, гімнастичне «Сокіл» - в І911 році. Першим головою цього товариства був обраний А. Перний. Вже наступного року товариство організовує перші показові громадські виступи своїх членів. У першій світовій війні 18 «соколівців» брали участь у боях за свобо¬ду. У 1926 році з Волині у Прагу відправилася делегація на 8-ий Всесоколівський з"їзд. З кожним роком кількість соколівських організацій на Волині зростала. Зводилися громадські будинки, в яких були обладнані просторі зали для занять фізичною культурою. З гарячковим поспіхом проходила підготовка до X Всесоколівського зльоту в Празі, що відбувся у 1938 році. Заняття в «Соколі» відбувалися 2 рази на тиждень, вони були безкоштовні. Діяли 2 групи - жіноча і чоловіча, а вони ділилися на підгрупи за віком. Змагання-олімпіади проводилися спочатку один раз на три роки, потім щорічно. Керувала цією організацією рада. До неї входили хазяї підприємств. Змагання проводилися з бігу, гімнастики, вільної боротьби та піднімання ваги. Турніри-олімпіади мали назву «Виженец свічені». Про¬водилися вони 2 червня, на престольний празник, на посиланому піском майданчику біля ливарного заводу. Часто Я. Сваровський з гордістю фотографувався з «соколовцями» - робітниками заводу, У 1873 році у Квасилів з Чехії приїхав Йозеф Земан зі своїм дядьком, і вони обоє почали будувати пивзавод.

У 1874 році приїхав до Квасилова Антонін Яндура і збудував млин. І Коли ж у 1908 році створювалося Волинське хмелярське товариство, у Квасилові було понад 12 тис. кіп (копа - 60 штук) жердин хмелю, який щорічно давав 3-4 тис. метричних центнерів (І метричний центнер дорівнював 50 кг) хмелю. Середня ціна хмелю до першої світової війни та й після неї, аж до 1928 року, становила 15-17 золотих карбованців за пуд. У 1911 році ціна потроїлася. Хміль приніс благополуччя всім господарським і культурним потребам квасилівців, всюди будували сушки. Першу патентовану сушку купив і встановив вчитель Ян Козловський. Неабияку роль у становленні селища відіграв поселенець - слюсар по ремонту машин Індржіх (Ярослав) Сваровський. У 1883 році він приїхав до Квасилова, реконструював майстерню і прибудував до неї ливарний цех. Так почалася історія найбільшого в селищі заводу - «Квасилівфер-машу», тепер «Рівнесільмаш» - краще конкуруюче підприємство з усіх схо¬жих на нього на Волині. На початку XX століття завод виготовляв молотарки, манежі з кінним приводом, січкарні, преси для масловиробництва і фруктових вин, насоси, компресори, капітально ремонтував двигуни всіх систем, парові машини, верстати з металу.

Починаючи з 1995 року стали народжуватися проекти відновлення роботи заводу: складання комбайнів (можливий інвестор - Данія), автомобілів «Жигулі». Побували на підприємстві бізнесмени з Німеччини. Велись розмови про державне інвестування «Рівнесільмашу». Однак, поки що жоден з проектів реанімування колишнього гіганта сільськогосподарського машинобудування практичного втілення не знайшов.